1 О, якби ж ти був моїм братом, годованим грудьми моєї матері! Зустрінувши тебе на вулиці, я могла би тебе цілувати, і ніхто мене за це не ганьбив би.
2 Я повела б тебе, – привела би тебе до дому моєї матері, котра мене виховала . Я би тебе поїла приправленим ароматним вином, соком моїх гранатових яблук…
3 І от, його ліва рука під моєю головою, а своєю правою він мене обіймає…
4 Я благаю вас, єрусалимські дівчата, не злякайте й не будіть любові, доки вона того не побажає.
Дівчата:
5 Хто вона та, котра йде від пустелі, спираючись на свого коханого?
Наречений: Я тебе розбудив під яблунею, – там, де відбулось твоє зачаття в лоні твоєї матері, – де тебе зачала та, яка тебе народила.
Наречена:
6 Поклади мене печаткою на своєму серці, як перстень на свою руку, адже любов міцна, як смерть, – ревнощі непереможні, як шеол. Її жар – це жар вогню, полум’я Господнє.
7 Навіть великі води не спроможні загасити любові, й жодні ріки не здатні її затопити. Якби хтось хотів віддати за любов усі свої скарби, то він з презирством був би відкинутий.
Брати нареченої:
8 Є в нас менша сестричка, яка ще не має грудей. Що нам робити з нашою сестрою того дня, коли прийдуть старости її сватати?
9 Якби вона була стіною, то ми збудували б на ній срібні башти, а коли б вона була брамою, то обклали б її кедровими дошками…
Наречена:
10 Я – стіна, і мої груди, наче башти, тому я в його очах, як та, котра знайшла спокій і щастя.
11 Соломон у Ваалгамоні мав виноградник. Той виноградник він віддав сторожам-орендарям, кожен з яких мав приносити за його плоди тисячу срібняків.
12 Але я маю свій власний виноградник, який належить мені. Тож бери, Соломоне, ту тисячу собі, а двісті нехай візьмуть ті, котрі стережуть його плоди.
Наречений:
13 О, ти, котра мешкаєш у садах, серед друзів, які слухають твій голос, – дозволь же і мені тебе почути.
Наречена:
14 Поспіши, мій коханий, – біжи як сарна, чи як молодий олень по ароматних горах!‥
© Українське Біблійне Товариство (Ukrainian Bible Society)