1 Як тільки Я починаю лікувати Ізраїль, так зразу виявляється беззаконня Єфрема й злочин Самарії, оскільки вони звикли до шахрайства. Злодії вдираються в будинки, а на вулицях орудують розбійники.
2 Ніхто з них не хоче й думати, що Я знаю про всі їхні злочини. Адже вони обгорнуті своїми злими вчинками, які постійно переді Мною.
3 Своїми лиходійствами вони веселять царя, – своїм шахрайством – можновладців.
4 Усі вони палають перелюбством – як піч пекаря, вогонь якої вже не потрібно підтримувати, поки зійде замішане ним тісто.
5 У святковий день нашого царя його можновладці до знесилення впиваються міцним вином, а разом з ними й він (цар ) приєднується до глузування.
6 Всі вони наближаються до нього розгарячені, наче піч, – нишком, як тліючий у печі вогонь, замишляють протягом ночі підступ, а вранці спалахують, як потужне полум’я.
7 Усі вони розпечені, як піч, й у злості пожирають своїх суддів. Один за другим падають їхні царі, але жоден з них не кликав до Мене по допомогу .
Ізраїль звертається за допомогою не до Бога, а до інших народів
8 Єфрем змішався з народами, – Єфрем став недопеченим коржем, якого вчасно не перевернули.
9 Чужі пожирають його силу, а він про це не відає. Його вже припорошила сивина, а він і не усвідомлює цього.
10 Хоча зарозумілість Ізраїлю свідчить проти нього, вони (Ізраїльтяни ) не навертаються до Господа, свого Бога, – не шукають Його, щоби з ними не відбувалось.
11 Єфрем став, як наївний і нерозумний голуб, – то кличе Єгипет, то йде в Ассирію.
12 Тому, коли вони (єфремляни ) йдуть, Я накидаю на них Мою сітку. Притягаю їх до дому , як птахів небесних, й караю всю громаду, згідно зі злом, яке приносять їхні угоди.
13 Горе їм, оскільки вони відвернулись від Мене! Їм загрожує загибель, оскільки вони збунтувались супроти Мене. Я їх рятував, а вони говорили щодо Мене неправду.
14 Вони не волають до Мене щирим серцем, хоч і голосять на своїх постелях. Караються через пшеницю та вино і відступають від Мене.
15 Я їх навчав, зміцнював їхні руки, в той час як вони замишляли проти Мене зло.
16 Навертаються, але не до Всевишнього, стали, наче зрадливий лук. Їхні можновладці поляжуть від меча, – через свої зухвалі промови перетворяться на посміховисько в єгипетському краї.