Ісус нагадує про Свою смерть
1 Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав Своїм учням:
2 Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття.
Змова вбити Ісуса
3 Тоді зібралися первосвященики, [книжники] та старші народу в дворі первосвященика на ім’я Каяфа
4 і змовилися підступом схопити Ісуса та вбити.
5 Однак вони казали: Не у свято, щоб не сталося заколоту в народі!
Дорогоцінне миро для Ісуса
6 І ось, коли Ісус був у Витанії, в домі Симона прокаженого,
7 до нього підійшла жінка, яка мала алебастрову посудину з дорогоцінним миром, і, коли Він сидів, вилила Йому на голову.
8 Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо така даремна трата?
9 Адже це можна було дорого продати і роздати бідним!
10 Зрозумівши, Ісус сказав їм: Навіщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло;
11 бідних ви завжди маєте із собою, а Мене не завжди маєте.
12 Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон.
13 Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися ця Євангелія в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, – на згадку про неї.
Юда погоджується видати Ісуса
14 Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників
15 і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет.
16 І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
Вечеря Господня
17 Першого дня Опрісноків до Ісуса підійшли учні й запитали: Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити пасху?
18 Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Мій час близько, в тебе справлю Пасху зі Своїми учнями.
19 Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.
20 Коли настав вечір, Він сів до столу з дванадцятьма [учнями]
21 і, як вони їли, сказав: Запевняю вас, що один із вас Мене видасть.
22 Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: Чи не я, Господи?
23 А Він у відповідь сказав: Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, – Мене видасть.
24 Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не народитися!
25 Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповів йому: Ти сказав.
26 Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це – тіло Моє.
27 Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
28 бо це кров Моя [Нового] Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29 Та кажу вам, що віднині не питиму з цього плоду виноградного аж до того дня, коли його новим питиму з вами в Царстві Мого Отця.
Ісус говорить про відречення учнів
30 Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.
31 Тоді каже їм Ісус: Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: Уражу пастиря – і розсіються вівці отари.
32 А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.
33 У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся!
34 Ісус промовив до нього: Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся.
35 Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе! Так само сказали і всі учні.
Ісусова молитва в Гетсиманії
36 Тоді Ісус приходить з ними до місця, яке зветься Гетсиманія, і каже їм: Посидьте тут, поки Я піду і там помолюся.
37 І, взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.
38 Тоді каже їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною!
39 І, пройшовши трохи далі, впав долілиць, молячись і кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.
40 Повертається до учнів і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
41 Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне.
42 Знову відійшов; удруге почав молитися, промовляючи: Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля.
43 Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі стали важкими.
44 Залишивши їх, Він відійшов, знову помолився і втретє повторив ті самі слова.
45 Тоді приходить до учнів і каже їм: Ви все ще спите й відпочиваєте? Ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.
46 Встаньте, ходімо, бо наблизився Мій зрадник!
Юдина зрада
47 Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами та киями від первосвящеників і старших народу.
48 А той, хто видавав Його, подав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то Він. Схопіть Його!
49 Він відразу підійшов до Ісуса і сказав: Радій , Учителю! – та й поцілував Його.
50 Ісус запитав його: Друже, для чого ти прийшов? А ті підступили, наклали руки на Ісуса й схопили Його.
51 І ось один із тих, які були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.
52 Тоді каже йому Ісус: Поверни свого меча на його місце, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть.
53 Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів?
54 Як же тоді збудуться Писання, що так має статися?
55 В той час Ісус промовив до юрби: Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене.
56 Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли.
Суд у первосвященика Каяфи
57 Ті, котрі схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
58 Петро ж ішов за Ним віддалік до двору первосвященика і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться.
59 А первосвященики [та старші] і весь синедріон шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоби Його вбити,
60 але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє
61 і кажуть: Він говорив: Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати.
62 Первосвященик встав і сказав Йому: Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?
63 Але Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе Богом Живим, щоб Ти сказав нам: Чи Ти Христос – Син Божий?
64 Ісус йому відповів: Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, Який буде сидіти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних!
65 Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: Він сказав богохульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули богохульство!
66 Як ви вважаєте? Вони ж у відповідь сказали: Він повинен померти!
Знущання над Ісусом
67 Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках
68 і приговорювали: Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив?
Петро тричі відрікається від Ісуса
69 Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галилейцем!
70 Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш!
71 Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Ісусом Назарянином!
72 І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини!
73 Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє!
74 Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав Цієї Людини. І враз заспівав півень.
75 Тож згадав Петро слова, які сказав Ісус: Перше ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене. І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
MĘKA, ŚMIERĆ I ZMARTWYCHWSTANIE
Spisek przeciwko Jezusowi
(Mk 14,1-2Łk 22,1-2J 11,45-53)1 Gdy Jezus skończył mówić o tym wszystkim, zwrócił się do swoich uczniów: 2 Wiecie, że za dwa dni jest Pascha i Syn Człowieczy zostanie wydany na ukrzyżowanie. 3 Wtedy też w pałacu najwyższego kapłana Kajfasza zebrali się arcykapłani i starsi ludu 4 i postanowili podstępnie schwytać i zabić Jezusa. 5 Mówili jednak: Tylko nie w czasie świąt, aby nie wywołać rozruchów wśród ludu.
Namaszczenie Jezusa w Betanii
(Mk 14,3-9J 12,1-8)6 Kiedy Jezus był w Betanii w domu Szymona Trędowatego 7 i spoczywał przy stole, podeszła do Niego kobieta, która miała alabastrowe naczynie bardzo drogiego olejku i wylała go na Jego głowę. 8 Gdy uczniowie to zobaczyli, oburzyli się i powiedzieli: Po co takie marnotrawstwo? 9 Można go było przecież drogo sprzedać, a pieniądze rozdać ubogim. 10 Kiedy Jezus to zauważył, powiedział: Dlaczego wyrządzacie przykrość tej kobiecie? Przecież spełniła wobec Mnie dobry uczynek. 11 Ubodzy bowiem zawsze są wśród was, Mnie jednak nie zawsze mieć będziecie. 12 Wylewając olejek na Moje ciało, przygotowała Mnie do pogrzebu. 13 Zapewniam was, że gdziekolwiek na świecie będzie głoszona ta Ewangelia, będzie się również opowiadać o tym, co zrobiła ta kobieta, aby o niej pamiętać.
Zdrada Judasza
(Mk 14,10-11Łk 22,3-6)14 Wtedy jeden z Dwunastu, Judasz Iskariota, udał się do arcykapłanów 15 i zapytał: Co mi dacie, jeśli Go wam wydam? Oni zaś wypłacili mu trzydzieści srebrników. 16 I odtąd szukał stosownej chwili, żeby Go wydać.
Wieczerza Paschalna
(Mk 14,12-21Łk 22,7-14.Łk 21-23J 13,21-30)17 W pierwszy dzień Przaśników uczniowie podeszli do Jezusa i zapytali: Gdzie mamy przygotować dla Ciebie wieczerzę paschalną? 18 Odpowiedział im: Idźcie do miasta, do pewnego człowieka i powiedzcie mu: Nauczyciel mówi: Czas Mój jest blisko, u ciebie urządzę z Moimi uczniami wieczerzę paschalną. 19 Uczniowie zrobili tak, jak im polecił Jezus i przyrządzili Paschę. 20 Kiedy nastał wieczór, wraz z Dwunastoma zajął miejsce przy stole. 21 A gdy jedli, powiedział: Zapewniam was, że jeden spośród was Mnie wyda. 22 Wtedy bardzo zasmuceni zaczęli pytać jeden przez drugiego: Czy to ja, Panie? 23 On zaś odpowiedział: Ten, który ze Mną sięga ręką do półmiska, ten Mnie wyda. 24 Wprawdzie Syn Człowieczy odchodzi, jak jest o Nim napisane, lecz biada temu człowiekowi, przez którego Syn Człowieczy będzie wydany. Byłoby lepiej dla tego człowieka, gdyby się nie urodził. 25 Wtedy Judasz, który postanowił Go wydać, zapytał: Czy to ja, Mistrzu? Jezus odpowiedział: Ty powiedziałeś.
Ustanowienie Wieczerzy Pańskiej
(Mk 14,22-26Łk 22,15-201 Kor 11,23-25)26 A gdy oni jedli, Jezus wziął chleb, pobłogosławił, połamał go i dał uczniom, mówiąc: Bierzcie i jedzcie, to jest Moje ciało. 27 Potem wziął kielich i po dziękczynieniu podał im, mówiąc: Pijcie z niego wszyscy, 28 to jest bowiem Moja krew Przymierza, która za wielu będzie wylana na odpuszczenie grzechów. 29 Mówię wam: Odtąd nie będę już pił z tego owocu winnego krzewu, aż do dnia, kiedy z wami ponownie będę pił z niego w Królestwie Mojego Ojca. 30 Następnie po odśpiewaniu hymnu poszli na Górę Oliwną.
Zapowiedź załamania się Piotra
(Mk 14,27-31Łk 22,31-34J 13,36-38)31 Wówczas Jezus powiedział: Wy wszyscy zwątpicie we Mnie tej nocy. Jest bowiem napisane: Uderzę pasterza i stado owiec zostanie rozproszone.
32 Ale po Moim wskrzeszeniu pójdę przed wami do Galilei. 33 Wtedy Piotr powiedział: Gdyby nawet wszyscy zwątpili w Ciebie, ja nigdy nie zwątpię. 34 Jezus mu odpowiedział: Zapewniam cię, że tej nocy, zanim kogut zapieje, trzy razy się Mnie wyprzesz. 35 Piotr jednak oznajmił: Choćby mi przyszło umrzeć z Tobą, nie wyprę się Ciebie. Podobnie zapewniali wszyscy uczniowie.
Modlitwa w Getsemani
(Mk 14,32-42Łk 22,39-46)36 Kiedy Jezus przyszedł z nimi do miejsca zwanego Getsemani, powiedział do uczniów: Usiądźcie tu, tymczasem Ja odejdę i tam się pomodlę. 37 Wziął jednak z sobą Piotra oraz dwóch synów Zebedeusza, zaczął się smucić i odczuwać trwogę. 38 Wtedy powiedział do nich: Smutna jest Moja dusza aż do śmierci. Zostańcie tu i czuwajcie ze Mną. 39 I odszedł trochę dalej, upadł na twarz i tak się modlił: Ojcze Mój, jeśli to możliwe, niech Mnie ominie ten kielich, lecz niech się stanie nie tak, jak Ja chcę, ale jak Ty. 40 Potem przyszedł do uczniów i zastał ich śpiących. Powiedział więc do Piotra: Nie mogliście nawet przez godzinę czuwać ze Mną? 41 Czuwajcie i módlcie się, abyście nie ulegli pokusie. Duch wprawdzie jest pełen zapału, ale ciało słabe. 42 Ponownie odszedł i tak się modlił: Ojcze Mój, jeśli nie może Mnie to ominąć i muszę wypić ten kielich, niech się stanie Twoja wola. 43 Gdy znowu wrócił do uczniów, zastał ich śpiących, bo oczy same im się pozamykały. 44 Zostawił ich jednak i jeszcze raz odszedł, by modlić się po raz trzeci tymi samymi słowami. 45 Następnie wrócił do uczniów i powiedział: Wciąż śpicie i odpoczywacie? Oto nadeszła godzina, w której Syn Człowieczy będzie wydany w ręce grzeszników. 46 Wstańcie, chodźmy! Zbliża się Mój zdrajca.
Zdradzenie i pojmanie Jezusa
(Mk 14,43-50Łk 22,47-53J 18,3-12)47 Gdy On jeszcze mówił, nadszedł Judasz, jeden z Dwunastu, a z nim wielka zgraja z mieczami i kijami, wysłana przez arcykapłanów i przełożonych ludu. 48 Zdrajca zaś ustalił z nimi taki znak, mówiąc: Ten, którego pocałuję, to On, schwytajcie Go. 49 Zaraz też zbliżył się do Jezusa i powiedział: Witaj, Mistrzu! I Go pocałował. 50 A Jezus zapytał go: Przyjacielu, po co przyszedłeś? Wówczas podeszli, rzucili się na Jezusa i Go schwytali. 51 A jeden z tych, którzy byli z Jezusem, wyciągnął rękę, wydobył miecz, ugodził sługę arcykapłana i odciął mu ucho. 52 Wtedy Jezus powiedział do niego: Schowaj ten miecz na swoje miejsce! Wszyscy bowiem, którzy za miecz chwytają, od miecza giną. 53 Czy nie wydaje ci się, że mógłbym wezwać na pomoc Mojego Ojca, a dałby Mi co najmniej dwanaście legionów anielskich? 54 Jak jednak wypełniłyby się Pisma, które mówią, że tak się musi stać? 55 Następnie Jezus powiedział do tłumów: Jak po przestępcę przyszliście z mieczami i kijami, żeby Mnie pojmać. Codziennie przebywałem w świątyni i nauczałem. Dlaczego wówczas nie schwytaliście Mnie? 56 Stało się jednak tak, aby się wypełniły Pisma proroków. Wtedy wszyscy uczniowie opuścili Go i uciekli.
Jezus przed Sanhedrynem
(Mk 14,53-65Łk 22,54-55.Łk 63-71J 18,13-14.J 19-24)57 Ci, którzy schwytali Jezusa, zaprowadzili Go do arcykapłana Kajfasza, gdzie zebrali się nauczyciele Prawa i przełożeni. 58 A Piotr szedł za Nim w pewnej odległości aż do dziedzińca pałacu arcykapłana. Następnie wszedł do środka i usiadł ze służbą, żeby zobaczyć, jak to się skończy. 59 Tymczasem arcykapłani i cały Sanhedryn szukali fałszywego dowodu przeciwko Jezusowi, żeby Go skazać na śmierć, 60 lecz nie znaleźli, chociaż przyszło wielu fałszywych świadków. W końcu przyszli dwaj 61 i zeznali: On powiedział: Mogę zburzyć świątynię Boga i przez trzy dni ją odbudować. 62 Wtedy arcykapłan powstał i zapytał: Nic nie odpowiadasz na to, co oni przeciwko Tobie zeznają? 63 Jezus zaś milczał. Arcykapłan więc powiedział: Wzywam Cię pod przysięgą na Boga żyjącego, powiedz nam, czy Ty jesteś Mesjasz, Syn Boga? 64 Wówczas Jezus mu odpowiedział: Ty powiedziałeś. Ale zapewniam was: Odtąd ujrzycie Syna Człowieczego, siedzącego po prawicy Mocy i przychodzącego na obłokach nieba.
65 Wtedy arcykapłan rozdarł swoje szaty i zawołał: Zbluźnił! Czy potrzeba nam jeszcze świadków? Przecież teraz słyszeliście bluźnierstwo. 66 Jak wam się zdaje? Odpowiedzieli: Zasłużył na śmierć! 67 I pluli Mu w twarz, i policzkowali Go. Ci, którzy Go bili, 68 mówili: Prorokuj, Mesjaszu, kto Cię uderzył?
Zaparcie się Piotra
(Mk 14,66-72Łk 22,56-62J 18,15-18.J 25-27)69 Piotr zaś siedział na zewnątrz, na dziedzińcu. Podeszła do niego jakaś służąca i powiedziała: Ty też byłeś z Jezusem Galilejczykiem. 70 Lecz on przy wszystkich zaprzeczył i oznajmił: Nie wiem, o czym mówisz. 71 A gdy wyszedł do bramy, zobaczyła go inna i powiedziała do tych, którzy tam byli: Ten był z Jezusem Nazarejczykiem. 72 I znowu wyparł się pod przysięgą: Nie znam tego Człowieka! 73 Za chwilę podeszli do Piotra ci, którzy tam stali i powiedzieli: Na pewno i ty jesteś jednym z nich, bo zdradza cię twoja wymowa. 74 Wtedy zaczął się zaklinać i przysięgać: Nie znam tego Człowieka! I zaraz zapiał kogut. 75 Wówczas Piotr przypomniał sobie słowa Jezusa, który powiedział: Zanim kogut zapieje, ty trzy razy się Mnie wyprzesz. I wyszedł na zewnątrz, i gorzko zapłakał.