PSALM 90 [89]
PSALMY KSIĘGA CZWARTA
Wieczny Bóg nadzieją człowieka
1 Modlitwa człowieka Bożego, Mojżesza.
Panie, do Ciebie z pokolenia na pokolenie się uciekamy.
2 Zanim powstały góry,
nim świat i ziemia zostały stworzone,
od wieków aż na wieki Ty jesteś Bogiem.
3 Ty w proch przemieniasz człowieka
i wołasz: Ludzie, wracajcie!
4 Tysiąc lat bowiem w Twoich oczach,
jest jak wczorajszy dzień, który minął,
jak straż pełniona nocą.
5 Porywasz ich, są jak sen poranny,
jak trawa, która przemija
6 – rankiem rośnie, rozkwita,
wieczorem zaś usycha i więdnie.
7 Podobnie Twój gniew nas niszczy
i Twoje oburzenie zatrważa.
8 Oglądasz w świetle swojego oblicza
nasze winy i najskrytsze grzechy,
9 bo wszystkie dni nasze
mijają z powodu Twego gniewu,
mijają nasze lata jak westchnienie.
10 Nasze życie to lat siedemdziesiąt,
a jeśli sił wystarcza – osiemdziesiąt.
Chlubą ich trud i marność,
szybko mijają, my zaś odlatujemy.
11 Kto zdoła poznać ogrom Twojego gniewu
i pełnię Twego oburzenia?
12 Naucz nas liczyć dni nasze,
abyśmy zyskali mądre serce.
13 Powróć, Panie, jak długo jeszcze?
Zlituj się nad swoimi sługami!
14 Nasyć nas o poranku swoją łaską,
abyśmy się radowali i weselili
przez wszystkie dni nasze.
15 Rozwesel nas za dni naszego udręczenia,
za lata, w których doznaliśmy nieszczęścia.
16 Niech się Twoje dzieło ukaże Twoim sługom,
a Twój majestat ich potomkom.
17 Niech będzie z nami łaska Pana, Boga naszego!
Wspieraj wśród nas dzieło rąk naszych,
wspieraj dzieło rąk naszych!
Псалом 90
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
Господи, Ти був для нас притулком з роду в рід.
2 Перш ніж постали гори, і Ти поклав початок Землі та Всесвіту, – від віку й до віку Ти – Бог.
3 Ти перетворюєш людину в порох, сказавши: Поверніться, людські діти!
4 Адже для Тебе тисяча років, як день учорашній, що минув, як нічна сторожа .
5 Швидко зникають вони (люди ), наче ранішній сон, що забувається, – як трава,
6 що на світанку зеленіє і розцвітає, а ввечері скошеною засихає.
7 Так і ми в’янемо від Твого гніву, тривожимося Твоїм обуренням.
8 Ти поклав перед Собою наші провини, – навіть наші таємні гріхи – у світлі Твого обличчя.
9 Отже, всі наші дні промайнули в Твоєму гніві, – наші літа щезають, як подих.
10 Тривалість нашого життя – сімдесят років; якщо ж вистачить сили, то вісімдесят років; і переважно вони складаються з важкої праці й метушні, оскільки роки швидко минають, і ми відлітаємо …
11 Хто пізнав силу Твого гніву і відчув страх від Твого обурення?
12 Навчи нас так рахувати наші дні, аби ми набули мудре серце!
13 Повернися ж до нас , Господи! До яких пір чекатимеш ? Вияви милосердя до Своїх рабів.
14 Насити нас уранці Своїм милосердям, аби ми раділи й веселилися в усі наші дні.
15 Звесели нас замість тих днів, коли Ти нас упокорював, – замість років, у які ми терпіли горе.
16 Нехай Твої діяння стануть зрозумілими Твоїм слугам і величність Твоя – їхнім дітям.
17 Нехай благодать Господа, нашого Бога, буде над нами, і Ти утверди діло наших рук. Зміцни діло наших рук!