Kozice i gazele
1 Czy znasz czas, kiedy rodzą kozice,
czy doglądasz rodzenia gazeli?
2 Czy policzyłeś miesiące ich poczęcia
i znasz czas ich narodzin?
3 Przykucają, by urodzić młode,
potrafią uwolnić się od pępowiny.
4 Ich młode stają się silne,
rosną na otwartym polu,
odchodzą i już do nich nie powracają.
Dziki osioł
5 Kto wypuścił na wolność dzikiego osła,
kto rozwiązał mu pęta
6 i step przeznaczył na dom,
a słoną krainę na mieszkanie?
7 On się śmieje z miejskiego zgiełku,
nie słyszy wrzasków poganiacza,
8 wypatruje pastwiska w górach
i szuka jakiejkolwiek zieleni.
Bawół
9 Czy zechce ci służyć dziki bawół,
czy pozostanie w nocy przy twoim żłobie?
10 Czy przywiążesz mu powróz do jarzma,
by spulchniał za tobą doliny?
11 Czy zaufasz mu, ponieważ jest silny,
i powierzysz mu swoją pracę?
12 Myślisz, że powróci i zwiezie ci ziarno,
i zgromadzi je na klepisku?
Struś
13 Radośnie biją skrzydła samicy strusia,
ale czy są to czułe skrzydła i pióra,
14 skoro pozostawia swoje jaja w ziemi
i w piasku je wygrzewa.
15 Zapomina, że noga może je zdeptać,
a dzikie zwierzę może je rozgnieść.
16 Twarda jest dla piskląt, jak nie dla swoich,
i nie lęka się, że jej trud jest daremny.
17 Bóg bowiem pozbawił ją mądrości
i nie udzielił jej rozumu.
18 Gdy jednak w swym czasie poderwie się do biegu,
drwi sobie z konia i jego jeźdźca.
Koń
19 Czy ty dałeś moc koniowi
i okryłeś jego szyję grzywą?
20 Czy sprawiłeś, że skacze jak szarańcza,
a jego dumne parskanie przeraża?
21 Grzebie kopytem w ziemi, dumny ze swojej siły,
i biegnie ochoczo przeciw uzbrojonym.
22 Śmieje się z trwogi, nie boi się,
nie ucieka przed ostrzem miecza.
23 Nad nim chrzęści kołczan,
błyska oszczep i dzida.
24 Z szumem i dudnieniem pędzi
i nie ustoi w miejscu, gdy usłyszy głos trąby.
25 Na głos trąby rży: Iha-ha!
I z daleka czuje bitwę,
wołanie dowódców i wrzawę.
Orzeł i jastrząb
26 Czy dzięki twojej mądrości wzlatuje jastrząb
i rozwija skrzydła ku południowi?
27 Czy na twój rozkaz wzbija się orzeł
i wysoko gniazdo zakłada?
28 Mieszka i nocuje na skale,
siada na urwiskach i stromych wierzchołkach.
29 Stamtąd wypatruje żeru,
bo jego oczy widzą daleko.
30 Jego pisklęta krew chłepcą,
on jest tam, gdzie są zabici.
1 Чи ти знаєш про час, коли народжують гірські кози, або може ти спостерігав болі ланей при пологах?
2 Хіба це ти встановлював, скільки місяців вони мають ходити вагітними, і чи тобі відомий час, коли вони будуть народжувати ?
3 Вони стають навколішки й народжують своїх малят, звільняючись таким чином від своєї вагітності.
4 Їхня малеча підростає, набирається сил на відкритому просторі, потім залишає своїх матерів, і більше до них не повертається.
5 Хто подарував волю дикому ослу? Хто розв’язав цій дикій тварині пута,
6 якій Я призначив степ помешканням, а солончаки – його місцем перебування?!
7 Він зневажає гармидер міста і не чує криків погоничів;
8 він нишпорить по горах, шукаючи собі їжу, й знаходить потрібну травичку.
9 Чи захоче тобі служити дикий буйвол? Чи ночуватиме він біля твоїх ясел?
10 Чи ти міг би запрягти дикого буйвола у шлею, щоб він міг орати? Хіба він боронуватиме з тобою поле?
11 Хіба ти зможеш на нього покластися лише через те, що він має велику силу? Чи використаєш його у своїй праці?
12 Чи зможеш бути впевненим, що він допоможе зібрати врожай і завезе його на твій тік ?
13 Страусиха весело розмахує крилами, але хіба це крило і пір’я лелеки, який літає ?
14 Вона залишає на землі свої яйця, які зігріваються в піску,
15 але нерідко вона їх забуває на поверхні, – так що сама може їх розчавити, або їх розтопчуть польові звірі.
16 Вона жорстоко й недбало ставиться до своїх дітей, наче вони не її діти, – її не турбує, що всі її турботи будуть надаремними.
17 Адже Бог позбавив її здорового глузду, й не наділив її розумом.
18 Проте вона швидко бігає і, злякавшись , може піднятись на узгір’я й звідти поглузувати з коня і навіть з його вершника.
19 Хіба ти даєш коневі силу, покриваючи його карк (зашийок ) гривою?
20 Хіба ти навчив його стрибати, наче сарана? Його могутній храп наганяє страх.
21 Він б’є копитами по землі, ніби потішаючись своєю силою, без страху кидається назустріч зброї ворога.
22 Він наче глузує над страхом, нічого не боїться, і не відвертається від меча.
23 Над ним брязкотить сагайдак, вістря списа і ратище,
24 але він, тремтячи від нетерпіння, з лютістю розбиває копитом землю, й, чекаючи сигналу труби, не може стояти спокійно.
25 На сигнал труби він відповідає протяжним іржанням, бо вже здалеку відчуває битву, чує голосні заклики військових командирів…
26 Хіба силою твого розуму ширяє в небі яструб, простягаючи свої крила на південь?
27 Чи за твоїм наказом підіймається вгору орел, і на вершині влаштовує своє гніздо?
28 На скелі він мешкає і ночує на зубчастих вершинах твердині.
29 Його зіркі очі вдивляються в далечінь, вистежуючи собі їжу.
30 Його орлята годуються кров’ю, тому він завжди там, де з’явився труп.