1 Duch mój słabnie, dni moje gasną,
tylko grób mi zostaje.
2 Jedynie szydercy są przy mnie
i moje oczy muszą patrzeć na ich drwiny.
3 Poręcz za mnie u siebie,
bo któż inny za mnie poręczy?
4 Ukryłeś bowiem przed nimi zrozumienie,
dlatego też ich nie wywyższaj.
5 Przyjaciół zapraszają do podziału,
a oczy ich synów gasną.
6 On uczynił mnie przypowieścią dla ludu,
stałem się tym, któremu plują w twarz.
7 Moje oczy przygasły od zgryzoty,
a wszystkie członki są jak cień.
8 Zgnębieni są tym ludzie prawi,
niewinny zwraca się przeciw bezbożnemu.
9 Sprawiedliwy jednak trzyma się swej drogi,
a człowiek o czystych rękach nabiera mocy.
10 Lecz wy wszyscy wracajcie i tu przyjdźcie,
choć nie znajduję pośród was mędrca.
11 Dni moje minęły, rozwiały się zamiary
i pragnienia mojego serca.
12 Noc w dzień mi zmieniają i mówią:
Światło jest blisko ciemności.
13 Czego mam oczekiwać? Szeol jest moim domem,
w ciemności rozłożę swe łoże.
14 Do grobu powiem: Ty jesteś moim ojcem,
a do robactwa: Matko i siostro moja.
15 Gdzie więc jest moja nadzieja?
Kto dostrzeże moją nadzieję?
16 Czy zstąpi ona ze mną do Szeolu
i razem w prochu będziemy spoczywać?
Йов: Де є моя надія?
1 Мій дух виснажений, а мої дні згасають, – мені залишається хіба що могила…
2 Моєю долею стали глузування – не можу стулити очей від їхніх знущань.
3 Будь же Ти, Господи , моїм Поручителем перед Собою, адже хто ще може за мене поручитись?
4 Ти позбавив душі людей здорового глузду, але не дозволив їм взяти гору.
5 Хто з корисливою метою зраджує своїх друзів, у такого очі власних дітей потьмяніють.
6 Він мене зробив посміховиськом між людьми, й тепер мені у вічі плюють.
7 Мої очі від смутку потемніли, і все моє тіло, наче тінь.
8 Дивуються праведні з цього, і невинні повстають проти нечестивого .
9 Проте праведник тримається своєї дороги, і чистий руками зростає силою.
10 Тож усі ви повертайтесь й приходьте, хоч я не бачу серед вас мудрого.
11 Мої ж дні проминули, мої надії розбиті, як і всі прагнення мого серця.
12 Адже вони ніч вважають днем, кажуть, що близько світло, хоч насправді навколо темрява.
13 На що я можу сподіватись? Хіба що того, що шеол мені стане домом, коли в темряві я постелю собі постіль.
14 Могилу я назву своїм батьком, а хробаків – своєю матір’ю і своїми сестрами…
15 Отже, де є моя надія? Хто бачив моє щастя?
16 Невже вони зійдуть разом зі мною до воріт шеолу, аби там разом у поросі спочивати?