Pieśń Debory i Baraka
1 W tym dniu Debora i Barak, syn Abinoama, tak zaśpiewali:
2 Za to, że wodzowie Izraela przewodzili,
a lud stanął ochoczo do walki,
błogosławcie Pana!
3 Słuchajcie, królowie,
nakłońcie ucha władcy!
Będę śpiewać Panu,
będę grać Panu, Bogu Izraela!
4 Panie, gdy wychodziłeś z Seiru,
gdy podążałeś z pól edomskich,
ziemia drżała, niebiosa kropiły,
nawet chmury kropiły wodą.
5 Góry ociekały przed obliczem Pana – to Synaj,
przed obliczem Pana,
Boga Izraela.
6 Za dni Szamgara, syna Anata,
za dni Jaeli opustoszały drogi,
a wędrujący szlakami,
wędrowali krętymi drogami.
7 Opustoszały wiejskie zagrody w Izraelu, opustoszały,
dopóki nie powstałam ja, Debora,
dopóki nie powstałam jako matka w Izraelu.
8 Gdy wybrano nowych bogów,
wówczas ani chleba w bramach nie widziano, ani tarczy, ani oszczepu
wśród czterdziestu tysięcy w Izraelu.
9 Serce moje zwraca się ku wodzom Izraela,
ku tym spośród ludu, którzy okazali wolę walki,
błogosławcie Pana!
10 Wy, którzy jeździcie na białych oślicach,
wy, którzy siedzicie na dywanach,
i wy, którzy chodzicie drogami – śpiewajcie!
11 Niech głosy łuczników między wodopojami
sławią tam sprawiedliwość Pana,
Jego sprawiedliwość wobec rolników w Izraelu.
Wówczas lud Pana zstąpi do bram.
12 Powstań, powstań, Deboro!
Powstań, powstań, zaśpiewaj pieśń!
Powstań Baraku, prowadź do niewoli swych jeńców,
synu Abinoama!
13 Niech więc zstąpi reszta możnych ludu Pana,
niech zstąpi ku mnie pośród wojowników.
14 Z Efraima – ich wodzowie w dolinie,
za tobą Beniamin pośród twego ludu,
z Makira zstąpili przywódcy,
a z Zabulona trzymający buławę pisarza.
15 Książęta z Issachara są z Deborą,
Issachar, jak Barak, został posłany
na równinę w ślad za nim,
lecz nad strumieniami Rubena
długie narady.
16 Dlaczego siedzisz między zagrodami,
słuchając odgłosu stad?
Nad strumieniami Rubena długie narady.
17 Gilead zamieszkał za Jordanem,
a Dan – czemu przebywa na okrętach?
Aser osiedlił się na morskim wybrzeżu
i mieszka nad swymi zatokami.
18 Zabulon – to lud,
który pogardza śmiercią,
podobnie jak Neftali na wyżynnych równinach.
19 Przybyli królowie, walczyli,
wówczas walczyli królowie Kanaanu
w Tanak, nad wodami Megiddo,
jednak srebra jako łupu nie wzięli.
20 Z niebios walczyły gwiazdy,
ze swych dróg walczyły z Siserą.
21 Potok Kiszon ich porwał,
stary potok, potok Kiszon.
Podążaj, moja duszo, z mocą!
22 Wtedy zatętniły kopyta koni
od wielkiego pośpiechu ich wojowników.
23 Przeklnijcie Meroz! – powiedział anioł Pana.
Przeklnijcie zupełnie jego mieszkańców,
nie przybyli bowiem, aby pomóc Panu,
aby pomóc Panu wśród bohaterów!
24 Niech będzie błogosławiona pośród kobiet Jaela,
żona Chebera Kenity,
pośród kobiet przebywających w namiocie,
niech będzie błogosławiona.
25 Prosił o wodę, podała mleko,
we wspaniałym naczyniu przyniosła zsiadłe mleko.
26 Lecz ręką sięgnęła po palik,
a prawicą po ciężki młot.
Uderzyła Siserę, rozbiła mu głowę,
przebiła, przekłuła mu skroń.
27 U jej stóp osunął się i upadł,
u jej nóg osunął się, upadł,
tam, gdzie się osunął, padł nieżywy.
28 Wyglądała przez okno
i głośno lamentowała matka Sisery,
przez zakratowane okno:
Czemu opóźnia się przyjazd jego wozu bojowego,
czemu odwleka się turkot jego rydwanów?
29 Najmądrzejsza z jej księżniczek odpowiedziała,
a ona powtarza jej słowa:
30 Z pewnością zbierają łupy
i się nimi dzielą.
Brankę,
po dwie branki na każdego mężczyznę!
Wzorzyste szaty łupem Sisery,
łupem sukna wielobarwne,
wzorzysty szal barwiony, dwa wzorzyste szale,
łup na moją szyję.
31 Tak niech zginą
wszyscy Twoi nieprzyjaciele,Panie!
Miłujący Go
są jak wschodzące słońce w swej mocy!
Odtąd ziemia zaznawała spokoju przez czterdzieści late.
Переможна пісня Девори та Барака
1 Того дня Девора та Барак, син Авіноама, заспівали пісню такого змісту:
2 За те, що в Ізраїлі постають вожді , й народ добровільно підіймається на боротьбу, благословіте Господа!
3 Послухайте, царі, візьміть до уваги вельможі! Адже я співатиму Господу, я вихвалятиму Господа, Бога Ізраїлю!
4 Господи, коли Ти виходив із Сеіру, коли вирушав Ти з полів едомських, то здригалась земля, небеса проливались дощем, а хмари кропили водою.
5 Гори плавились від присутності Господа, – як отой Сінай перед Господом, Богом Ізраїлю.
6 За днів Шамґара, сина Аната, як і за днів Яїли, спорожніли дороги, так що подорожні, які ходили прямими дорогами, мусіли йти обхідними стежками.
7 Не стало селян в Ізраїлі, вони перевелись, аж поки не повстала я, Девора; адже я стала матір’ю в Ізраїлі!
8 Коли обрали собі нових богів, тоді почалась в брамах війна; хіба можна було перед тим побачити щит або спис у сорока тисяч Ізраїлю?!
9 Серце моє – з керівниками Ізраїлю, а також з добровольцями народу, – благословіте Господа!
10 Ви, котрі їздите на білих ослицях, котрі засідаєте на килимах, або проходжаєтесь дорогами, прославляйте, і то
11 голосніше від тих, котрі ділять здобич біля криниць, – скрізь сповіщайте про благодіяння Господні; благодіяння учинені для населення Ізраїлю. Після цього Господній народ подався до своїх брам.
12 Прокинься, прокинься, Деворо! Збудися, підіймись і заспівай пісню! Повстань, Бараку, й захоплюй у полон, поневолюй своїх бранців, Авіноамів сину!
13 Тоді й залишок приєднавсь до вельмож, – Господній народ пішов зі мною проти витязів!
14 Прийшли воїни з нащадків Єфрема, чиє коріння в краю Амалека; за тобою пішли веніямінці, приєднавшись до твоїх воїнів. Від Махіра прийшли провідники, а від племені Завулона ті, що володіють тростинами писарів.
15 З Деворою можновладці племені Іссахара, – нащадки Іссахара, разом з Бараком, в одному строю кинулись у долину. І лише загони нащадків Рувима у великих роздумах…
16 Для чого ти сидів без діла між двома кошарами, – хіба для того щоб вислуховувати мекання овець?! Так, у загонах нащадків Рувима – великі вагання…
17 Гілеад живе собі спокійно з іншого боку Йордану. А нащадки Дана чомусь перебувають на кораблях?! Покоління Асира замешкало собі на морському узбережжі, живе спокійно біля своїх заток.
18 І лише нащадки Завулона кинули виклик смерті, а з ними покоління Нефталима на плоскогір’ях полів.
19 Прийшли царі, й почалась битва, – ханаанські царі запекло воювали під Таанахом біля вод Меґіддо, але срібло так і не дісталось їм на здобич…
20 Навіть небесні зорі вступили у битву, – зі своїх орбіт воювали з Сісерою;
21 потік Кішон позмивав їх, стародавній потік, кішонський потік! Сповнись мужністю, душе моя!
22 Доноситься тупіт кінських копит від шаленого бігу, – від швидкої їзди їхніх вершників!
23 Прокляніть Мероз , – сказав Господній ангел, – неодмінно прокляніть його мешканців через те, що вони не прийшли на допомогу Господу! Не прийшли допомогти Господу в боротьбі з ворожими воїнами!
24 Благословенна з-поміж жінок Яїл, дружина кенейця Хевера, – серед інших жінок у наметах вона особливо буде благословенною.
25 Він попросив води, а вона дала молока, – у чаші витязів піднесла йому вершки.
26 Свою ліву руку простягнула до кілка, а в свою правицю взяла молоток робітника! Вона молотком вдарила Сісеру й розбила йому голову, – наскрізь пробила його скроню.
27 Він звалився до її ніг, – впав і лежить; до її ніг схилився і впав! На тому місці, куди поточився, нещасний і помер…
28 Виглядає у вікно і голосить за віконними ґратами матір Сісери. Чому бариться з прибуттям його (сина ) колісниця? Чому не чути тупотіння його коней?
29 Відповідають їй досвідчені жінки-княгині, – та й вона сама себе потішає:
30 Напевно вони натрапили й ділять здобич: по одній дівчині, а то й по дві на кожного воїна; а частка Сісери, – різнокольорова одежа, як здобич. А для нас зі здобичі – по дві гаптовані різнобарвні тканини, аби пов’язати довкола шиї…
31 Такий кінець усіх Твоїх ворогів, Господи! А ті, котрі Тебе люблять, уподібняться сонцю, коли воно сходить в усій своїй силі!‥ Після цього край мав спокій сорок років.