Choroba i uzdrowienie Ezechiasza
(2 Krl 20,1-11)1 W tych dniach Ezechiasz śmiertelnie zachorował. Prorok Izajasz, syn Amosa, przyszedł do niego i powiedział: Tak mówi Pan: Wydaj rozporządzenie co do twojego domu, ponieważ na pewno umrzesz! 2 Wtedy Ezechiasz odwrócił się twarzą do ściany i modlił się do Pana. 3 Powiedział: Ach, Panie, proszę wspomnij na to, że postępowałem w prawdzie i ze szczerym sercem przed Tobą i że czyniłem to, co jest dobre w Twoich oczach. I Ezechiasz wybuchnął wielkim płaczem.
4 Wówczas Pan skierował do Izajasza takie słowo: 5 Idź i powiedz Ezechiaszowi: Tak mówi Pan, Bóg twojego praojca Dawida. Usłyszałem twoją modlitwę i zobaczyłem twoje łzy. Oto dodam do twojego życia piętnaście lat. 6 Wybawię ciebie i to miasto z ręki króla Asyrii, ochronię je. 7 Izajasz zaś odpowiedział: Taki otrzymasz znak od Pana, że spełni On to, co zapowiedział: 8 Oto Ja cofnę o dziesięć stopni cień na stopniach Achaza. I cofnęło się słońce o dziesięć stopni.
Ezechiasz składa dziękczynienie Panu
9 Pieśń Ezechiasza, króla Judy, który chorował, ale powrócił do zdrowia:
10 Powiedziałem:
W połowie moich dni muszę odejść,
w bramach Szeolu będę przyjęty
na resztę moich lat.
11 Mówiłem: Nie ujrzę Pana, Pana
na ziemi żyjących,
nie będę już oglądał ludzi
spośród mieszkańców świata.
12 Moje mieszkanie będzie rozebrane,
zabrane ode mnie
jak namiot pasterzy.
Zwinę me życie jak tkacz,
a On mnie odetnie od nici.
Już dziś, nim noc nadejdzie, kres mi wyznaczysz.
13 Wołałem o pomoc aż do rana,
jak lew miażdżył wszystkie moje kości.
Już dziś, nim noc nadejdzie, kres mi wyznaczysz.
14 Kwilę jak pisklę jaskółki,
wzdycham jak gołębica.
Słabną moje oczy zwrócone ku górze.
Mój Panie, jestem udręczony! Przyjdź mi z pomocą!
15 Co mam powiedzieć?
On mi to oznajmił i On sam uczynił.
Przemierzę powoli wszystkie moje lata
w goryczy mojej duszy.
16 Ci, nad którymi jest Pan, będą żyli,
wśród nich dopełni się życie mego ducha.
Uzdrowiłeś mnie i zachowałeś przy życiu,
17 moja gorycz zmieniła się w szczęście.
Ty zachowałeś moją duszę
od dołu zagłady,
bo odrzuciłeś za siebie
wszystkie moje grzechy.
18 Nie Szeol Cię bowiem wysławia,
nie śmierć Cię wychwala,
nie ci, którzy zstępują do grobu,
mają nadzieję w Twej wierności.
19 Żywy, tylko żywy będzie Cię wysławiać,
jak ja dzisiaj.
Ojciec daje poznać dzieciom
Twoją wierność.
20 Pan przybył, aby mnie uratować!
Będziemy więc grać nasze pieśni
przez wszystkie dni naszego życia
w domu Pana.
21 Izajasz też polecił: Niech wezmą figowy placek i przyłożą do wrzodu, a Ezechiasz powróci do zdrowia! 22 Wtedy Ezechiasz zapytał: Co będzie znakiem, że będę mógł udać się do domu Pana?
Смертельна хвороба Єзекії та його чудесне зцілення
1 У той час Єзекія смертельно захворів. До нього прийшов пророк Ісая, син Амоса, і сказав йому, що говорить Господь: Віддай розпорядження своїм домашнім, бо ти не виздоровієш, а помреш.
2 Єзекія повернувся обличчям до стіни, і став молитися до Господа,
3 говорячи: О, Господи, згадай, благаю, як я ходив перед Тобою в правді та вірності серця й робив те, що Тобі до вподоби! Після цих слів Єзекія почав гірко ридати.
4 І було Господнє слово до Ісаї такого змісту:
5 Іди і повідом Єзекію, що говорить Господь, Бог твого батька Давида: Почув Я твою молитву, і побачив твої сльози, – Я додаю до твого віку ще п’ятнадцять років.
6 Я захищу тебе і це місто від ассирійського царя, – Я берегтиму це місто.
7 І ось тобі ознака від Господа, що Господь здійснює обіцяне слово:
8 Я заверну назад на десять ступенів тінь від сонця, що вже пройшла, по ступенях Ахазових . І повернулась тінь від сонця назад на десять ступенів, по ступенях, по яких вона вже пройшла.
Молитва царя Єзекії після його зцілення
9 Запис юдейського царя Єзекії, після того як він був хворий і виздоровів від своєї хвороби.
10 Я вважав, що в половині мого віку я буду позбавлений решти моїх літ, – я повинен відійти до брам Шеолу,
11 тому й казав: Більше не побачу я Господа, – мого Господа на землі живих; більше не бачитиму й людей – мешканців краю.
12 Домівка моя розібрана, й забрана від мене, як намет пастуха. Я згортаю, як ткач, своє життя, – Він мене відтинає від основи. Як удень, так і вночі я чекаю свого кінця.
13 Аж до ранку волаю я про допомогу, тоді як Він, наче лев, трощить мої кості, вдень і вночі наближаючи мою кончину.
14 Я скиглю, наче ластівка чи журавель, туркочу, як голуб, – я змучився, дивлячись угору. Владико мій, я пригнічений, – заступись за мене!
15 Що мені ще казати? Адже, що Він мені пообіцяв, те зробить. У гіркоті своєї душі доживатиму свій вік.
16 Мій Владико! Чим живуть усі люди, у тому і життя мого духа. Але Ти оздоровиш мене, дасиш мені життя!
17 Дійсно, добром і миром обернулась моя велика гіркота, – любов Твоя спасла мою душу від зіпсуття, – Ти позад Себе викинув усі мої гріхи.
18 Адже не шеол Тебе прославлятиме, й не мертві хвалитимуть Тебе, – не ті, котрі сходять у могилу, покладатимуться на Твоє милосердя.
19 Живий, тільки живий Тебе прославлятиме, як оце я сьогодні, – батько дітям сповіщатиме про Твоє милосердя!
20 Господь – спасіння моє, тому в усі дні нашого життя співатимемо в Господньому Храмі.
21 І сказав Ісая: Нехай зроблять пластир зі смокв (інжиру ), й прикладуть його до пухлини, і він виздоровіє.
22 А Єзекія запитав: Яка ознака, що я знову піду в Господній Дім !