Czwarta wizja: Kosz owoców
1 To ukazał mi Pan Bóg: Oto kosz dojrzałych owoców. 2 I zapytał mnie: Co widzisz, Amosie? Odpowiedziałem: Kosz dojrzałych owoców. Wtedy Pan powiedział do mnie:
Nadszedł kres dla Mego ludu, Izraela,
już więcej mu nie przebaczę.
3 Tego dnia zabrzmią w świątyni pieśni żałobne
– wyrocznia Pana Boga –
wokół będzie mnóstwo rozrzuconych trupów. Cisza!
Przeciwko oszustom
4 Słuchajcie tego wy, którzy uciskacie ubogich,
wyrzucacie biednych z ziemi,
5 i mówicie: Kiedy minie nów,
abyśmy mogli sprzedawać zboże!
Kiedy skończy się szabat,
abyśmy mogli otworzyć spichlerz,
pomniejszyć efę,
powiększyć odważniki
i – oszukując fałszywą wagą –
6 mogli kupować biedaków za pieniądze,
a ubogiego za parę sandałów
i sprzedawać plewy zboża?
7 Pan przysiągł na dumę Jakuba:
Nigdy nie zapomnę żadnego z ich uczynków!
8 Czy z tego powodu nie zatrzęsie się ziemia?
Czy nie będą lamentować wszyscy jej mieszkańcy?
Czy nie podniesie się jak Nil
i nie opadnie jak Nil w Egipcie?
9 W tym dniu
– wyrocznia Pana Boga –
sprawię, że zajdzie słońce w południe
i mrokiem okryję ziemię w biały dzień.
10 Wasze święta zamienię w żałobę,
a wszystkie wasze pieśni w lament.
Na wszystkie wasze biodra włożę wory pokutne,
a wszystkie głowy naznaczę łysiną.
Sprawię żałobę jak po jedynaku,
A jej koniec będzie jak dzień pełen goryczy.
11 Oto nadchodzą dni
– wyrocznia Pana Boga –
że ześlę głód na ziemię.
Nie głód chleba
ani pragnienie wody,
ale słuchania słów Pana.
12 Będą się włóczyć od morza do morza,
błąkać się z północy na wschód,
szukając słowa Pana,
lecz nie znajdą.
13 W tym dniu będą omdlewały z pragnienia
piękne dziewczęta i młodzieńcy,
14 którzy przysięgają na Aszimę, bożka Samarii
i mówią: Na życie twojego boga, Danie!
Niech żyje droga do Beer-Szeby!
Upadną i nie powstaną już więcej.
Видіння про кошик з дозрілими літніми плодами
1 Ось що показав мені Владика Господь у видінні: Я побачив кошика з дозрілими літніми плодами.
2 Тоді Він спитав: Що ти бачиш, Амосе? Я відповів: Кошика з дозрілими плодами. І Господь сказав мені: Назрів кінець для Мого народу Ізраїлю, – більше не буду його милувати.
3 У той день співачки палаців будуть голосити, – говорить Господь, – оскільки скрізь лежатиме безліч залишених трупів!
4 Слухайте це, ви, що пригноблюєте бідного й винищуєте вбогих краю!
5 Ви говорите: Скоріше б минуло свято нового місяця, аби можна було торгувати зерном; скоріше б пройшла субота, щоб виставити на продаж пшеницю! Тоді зменшимо мірку для зерна, і збільшимо ціну шекля, – будемо обважувати фальшивими гирями.
6 Ми будемо купувати бідних за срібло й нужденних за пару сандаліїв, – продаватимемо послід (відходи зерна ) як чисту пшеницю.
7 Присягнувся Господь тим, що було гордістю Якова : Я повік не забуду того їхнього шахрайства!
8 Тож хіба немає від чого захитатися землі, і впасти в скорботу кожному, хто на ній живе? Хіба вся вона не збуриться, як води ріки, виходячи з берегів, і не осяде, як ріка Ніл у Єгипті?
9 У той день, – говорить Владика Господь, – Я примушу сонце зайти опівдні, – так що серед білого дня земля вкриється темрявою.
10 І оберну ваші урочистості в смуток, а ваші пісні – на голосіння. Я одягну всіх вас у веретище, а кожна голова буде побрита, як у жалобі, коли людина оплакує одинака-сина , – й коли її майбутнє аж до самого кінця, видається їй суцільним днем гіркоти.
11 Ось наближається день, – говорить Господь, – коли Я пошлю на землю голод, – не голод за хлібом і не спрагу за водою, а скоріше голод за слуханням Господнього слова.
12 І бродитимуть від моря й до моря, поневіряючись з півночі до сходу, й шукаючи Господнього слова, але не знайдуть.
13 Того дня будуть мліти від спраги гарні дівчата та юнаки, –
14 ті, котрі присягаються гріхом самарійським, кажучи: Свідок мені твій бог, Дане, або: Присягнись священною дорогою до Вірсавії! Усі вони впадуть, і більше не встануть.