Zapowiedź upadku Jeroboama
1 Właśnie w czasie, gdy Jeroboam stał przy ołtarzu, by palić kadzidło, z polecenia Pana przyszedł z Judy do Betel mąż Boży 2 i zawołał z rozkazu Pana do ołtarza: Ołtarzu, ołtarzu! Tak mówi Pan: Oto domowi Dawida narodzi się syn o imieniu Jozjasz. On ofiaruje na tobie kapłanów z wyżyn, którzy spalają na tobie ofiary kadzielne. Będą na tobie palić ludzkie kości. 3 Tego samego dnia uczynił też znak. Powiedział: Taki jest znak, że Pan to oznajmił. Oto ten ołtarz rozpadnie się, a popiół, który jest na nim, się rozsypie. 4 Gdy król Jeroboam usłyszał słowa męża Bożego, które wypowiedział przeciw ołtarzowi w Betel, wyciągnął rękę znad ołtarza i rozkazał: Pochwyćcie go! Ale ręka, którą wyciągnął ku niemu, uschła i nie mógł jej cofnąć. 5 Ołtarz zaś rozpadł się, a popiół z ołtarza się rozsypał zgodnie ze znakiem, który mąż Boży uczynił z rozkazu Pana. 6 Wtedy król zwrócił się do męża Bożego: Przebłagaj, proszę, Pana, twego Boga, i módl się za mną, abym mógł cofnąć rękę. Mąż Boży przebłagał Pana i ręka króla odzyskała sprawność i stała się taka jak przedtem. 7 Następnie król przemówił do męża Bożego: Pójdź ze mną do domu i się posil. Dam ci upominek. 8 Lecz mąż Boży odpowiedział królowi: Choćbyś mi dał połowę twojego domu, nie pójdę z tobą i nie będę jadł chleba ani pił wody w tym miejscu. 9 Tak bowiem nakazał mi Pan: Nie będziesz jadł chleba ani pił wody i nie powrócisz drogą, którą przyszedłeś. 10 Poszedł więc inną drogą i nie wracał tą, którą przybył do Betel.
Nieposłuszeństwo męża Bożego
11 W Betel mieszkał pewien stary prorok. Jego synowie przyszli do niego i opowiedzieli mu wszystko, co tego dnia uczynił mąż Boży w Betel. Przekazali też swojemu ojcu słowa, które tamten wypowiedział do króla. 12 Wtedy ich ojciec zapytał: Którą drogą poszedł? Gdy jego synowie pokazali mu drogę, którą poszedł przybyły z Judy mąż Boży, 13 powiedział do nich: Osiodłajcie mi osła! Osiodłali mu więc osła, a on wsiadł na niego 14 i udał się za mężem Bożym. Znalazł go siedzącego pod dębem i powiedział do niego: Czy ty jesteś mężem Bożym, który przybył z Judy? On odpowiedział: To ja. 15 Wtedy zwrócił się do niego: Pójdź ze mną do domu i posil się chlebem. 16 On jednak oznajmił: Nie mogę wrócić z tobą ani z tobą iść. Nie będę też z tobą jeść chleba ani pić wody na tym miejscu, 17 bo Pan mi polecił: Nie będziesz tam jadł chleba ani pił wody i nie zawrócisz, aby pójść tą samą drogą, którą przyszedłeś. 18 Wtedy powiedział mu: Ja także, podobnie jak ty, jestem prorokiem, ale mnie anioł przekazał takie słowo Pana: Zabierz go ze sobą do swojego domu, by zjadł chleb i napił się wody. Stary prorok go jednak okłamał. 19 Wówczas mąż Boży zawrócił z nim i posilił się chlebem i napił wody w jego domu.
Wyrok na męża Bożego
20 Gdy siedzieli przy stole, Pan skierował słowo do proroka, który go zawrócił, 21 i ten zawołał do męża Bożego, który przyszedł z Judy: Tak mówi Pan: Ponieważ byłeś nieposłuszny nakazowi Pana i nie spełniłeś polecenia, które dał ci Pan, twój Bóg, 22 ale zawróciłeś i jadłeś chleb, i piłeś wodę w miejscu, o którym ci powiedział: Nie jedz chleba i nie pij wody, więc twoje zwłoki nie spoczną w grobie twoich przodków.
23 Po zjedzeniu chleba i wypiciu wody stary prorok osiodłał osła dla proroka, którego zawrócił z drogi. 24 Gdy ten odjechał, na drodze spotkał go lew i zabił. Jego zwłoki leżały porzucone na drodze, a obok nich stał osioł. Również lew stał obok zwłok. 25 Jacyś ludzie, którzy przechodzili, zobaczyli zwłoki porzucone na drodze i lwa stojącego obok zwłok. Poszli więc i opowiedzieli o tym w mieście, w którym mieszkał stary prorok. 26 Gdy prorok, który go zawrócił z drogi, usłyszał o tym, powiedział: To jest mąż Boży, który nie był posłuszny nakazowi Pana. Dlatego Pan wydał go lwu, który go rozszarpał i zabił zgodnie ze słowem przekazanym mu przez Pana. 27 Następnie powiedział do swoich synów: Osiodłajcie mi osła! Ci więc osiodłali. 28 Pojechał i znalazł jego zwłoki porzucone na drodze oraz osła i lwa, stojących obok zwłok. Lew nie pożarł zwłok ani też nie rozszarpał osła. 29 Prorok podniósł zwłoki męża Bożego i włożył je na osła i przywiózł. Stary prorok wrócił do miasta, aby go opłakiwać i pogrzebać. 30 Następnie złożył jego zwłoki w swoim grobie. Opłakiwano go: Ach, bracie mój! 31 A gdy go pogrzebał, powiedział do swoich synów: Po mojej śmierci pochowajcie mnie w grobie, w którym został pochowany mąż Boży. Moje kości złóżcie obok jego kości. 32 Z pewnością bowiem spełni się słowo, które wypowiedział z rozkazu Pana przeciw ołtarzowi w Betel i przeciw wszystkim świątyniom na wyżynach w miastach Samarii.
Grzechy Jeroboama
33 Jednak nawet po tym wydarzeniu Jeroboam nie zszedł ze złej drogi. Przeciwnie, ustanowił kapłanów wyżyn spośród zwykłych ludzi. Wprowadzał w czynności kapłańskie każdego, kto chciał, i ten stawał się kapłanem wyżyn. 34 Była to przyczyna grzechu domu Jeroboama, a także powód jego wymazania i wyniszczenia z powierzchni ziemi.
1 У ту мить, коли Єровоам вже стояв біля жертовника, готуючись кадити ладаном, підійшов, за Господнім дорученням, з Юдеї до Бетеля Божий чоловік.
2 Він, за Господнім наказом, гукнув у бік жертовника: Жертовнику, жертовнику! Так говорить Господь: Ось серед нащадків Давида народиться син на ім’я Йосія, який принесе на тобі в жертву тих священиків пагорбів, котрі кадять на тобі ладаном, – спалить на тобі людські кості!
3 У той самий час він повідомив про ознаку в таких словах: Ось ознака того, що це слова Господа: Цей жертовник розпадеться, і попіл, що на ньому, розсиплеться!
4 Сталося так, що, почувши провіщення Божого чоловіка, сказані до жертовника в Бетелі, Єровоам простягнув свою руку від жертовника, й крикнув: Схопіть його! Але його рука, простягнута в сторону пророка, вмить усохла, й він вже не міг її вернути назад до себе.
5 А жертовник, справді, розпався, і попіл, що був на жертовнику, розсипався, як ознака, провіщена Божим чоловіком за Господнім словом.
6 Тоді, звертаючись до Божого чоловіка, цар зі страхом сказав: Ублагай, будь ласка, Господа, твого Бога, й помолись за мене, аби я міг повернути до себе свою руку! Тож Божий чоловік помолився до Господа, і цар повернув свою руку до себе, – вона стала такою, як була раніше.
7 Тоді цар промовив до Божого чоловіка: Зайди до моєї оселі, підкріпись з дороги хлібом, і я дам тобі подарунок!
8 Але Божий чоловік відповів цареві: Хоча б ти давав мені половину твого маєтку, я не піду з тобою, не споживатиму хліба й не питиму води на цьому місці!
9 Адже був до мене Господній наказ таким: Не споживатимеш хліба, не питимеш води, й не повертатимешся дорогою, якою ти прийшов.
10 Отже, він пішов іншою дорогою, не повертаючись тією дорогою, якою прибув до Бетеля.
Непослух та смерть Божого чоловіка
11 Але в Бетелі мешкав похилого віку пророк. Його сини прийшли й розповіли йому про все, що того дня вчинив Божий чоловік у Бетелі, а також переповіли своєму батькові слова, які той сказав цареві.
12 А їхній батько запитав їх: Якою дорогою він пішов? Його сини показали дорогу, якою пішов Божий чоловік, що прибув із Юдеї.
13 Тоді він сказав своїм синам: Осідлайте мені осла! І коли вони осідлали йому осла, він сів на нього
14 й поїхав услід Божого чоловіка. Натрапив на нього, коли той сидів під дубом, і запитав його: Чи це ти є тим Божим чоловіком, який прийшов з Юдейського краю? А той відповів: Так, я.
15 Тоді сказав йому: Зайди до моєї господи та підкріпись хлібом.
16 Він же відповів: Не можу повернути до тебе й піти з тобою! Я не їстиму хліба й не питиму води в цій місцевості,
17 оскільки Господь мені наказав: Не їстимеш там хліба, й не питимеш там води, а також не повертатимешся тією самою дорогою, якою ти прийшов!
18 А він сказав йому: Я також є пророком, як ти, і ангел, за Господнім наказом, сказав мені: Заверни його й заклич до свого дому, аби він спожив хліба й напився води! Але це був обман…
19 Не відаючи цього, він вернувся з ним, спожив у його домі хліба й напився води.
20 Проте так сталося, що коли вони ще сиділи за столом, було Господнє слово до пророка, який завернув подорожнього, –
21 і він промовив до Божого чоловіка, котрий прийшов із Юдеї, повідомивши, що сказав Господь: Через те що ти не послухався Господнього слова й не дотримався наказу, який тобі дав Господь, твій Бог,
22 а вернувся, й споживав хліб та пив воду на тому місці, про яке Він тебе попередив, сказавши: Не їстимеш там хліба й не питимеш води! – твоє тіло не спочиватиме в гробниці твоїх батьків.
23 Отже, коли той спожив хліб і напився води, то господар осідлав пророкові, якого він повернув, осла,
24 і той відправився. Проте дорогою напав на нього лев, й загриз його. Тож його мертве тіло лежало на дорозі, а біля нього стояв осел; залишався також невідступно біля тіла і лев.
25 Коли ж подорожуючі люди побачили простягнуте на дорозі мертве тіло, й лева, що стояв біля останків, то прийшли й розповіли про це в місті, де жив той похилого віку пророк.
26 Тому, почувши таке, пророк, який вернув іншого з дороги, сказав: Це, напевно, Божий чоловік, котрий не послухався Господнього веління. Тому й Господь віддав його левові, який напав на нього й загриз його за Господнім словом, яке Він промовив до нього.
27 Після цього він сказав до своїх синів такі слова: Осідлайте мені осла. І вони осідлали.
28 Отже, він поїхав, і натрапив на мертве тіло, яке лежало на дорозі, а також на осла з левом, що стояли біля трупа, хоч лев не їв тіла й не зачіпав осла.
29 І підняв пророк тіло Божого чоловіка, й поклавши його на осла, привіз його назад. Цей, похилого віку пророк, спровадив тіло до міста, аби оплакати й поховати.
30 Він поклав його тіло у власному гробі. Його оплакували й голосили: О, яке горе, наш брате!
31 Поховавши Божого чоловіка, він звернувся до своїх синів, заповідаючи: Коли я помру, то поховайте мене в тому ж гробі, в якому поховано Божого чоловіка. Покладіть мої кості біля його костей!
32 Адже неодмінно збудуться слова, провіщені ним за Господнім дорученням над жертовником, що у Бетелі, й над тими капищами, що на пагорбах у самарійських містах.
Єровоам не звернув зі своєї злочинної дороги
33 Проте й після такої події Єровоам не звернув зі своєї злочинної дороги, – як і раніше, він ставив із простого народу священиків-жерців на пагорбах. Хто лише бажав, того він посвячував, і ставив священиком в одному з капищ на пагорбах.
34 Ця його діяльність тяжіла гріхом над родом Єровоама, й провадила до цілковитої загибелі та знищення з поверхні землі.